Суть та види управлінських рішень
5:19 PM
Edit
Суть та види управлінських рішень
У зв’язку із зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення – це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення, яке прийняте несвоєчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.
Управлінські рішення класифікують за такими ознаками.
За роллю в досягненні цілі організації, стратегічні й тактичні.
За часовим горизонтом: прогнозовані, планові, оперативні.
За результатами: вірогідні, детерміновані.
За мірою жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.
За періодом дії: довгострокові, середньострокові, короткострокові.
За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.
За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.
За об´єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.
За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.
За ступінню універсальності: загальні, спеціальні.
За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.
За наслідками: ризикові, безризикові.
За характером: творчі, стандартні.
М.Мескон, М.Альберт і Ф.Хедоурі виділяють організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.
Організаційні рішення – це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення – забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.
Організаційні рішення ділять на дві групи:
1) запрограмовані;
2) незапрограмовані.
Запрограмовані рішення – це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.
Незапрограмовані рішення пов’язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.
Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на „шостому почутті” і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.
Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умови, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були.
Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.
Рішення можна класифікувати також за об’єктами і суб’єктами управління, соціальною значущістю цілей і завдань – залежно від стадії процесу управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обов’язковості виконання, наявності кількісних і якісних характеристик та ін.